Якщо не самий, то один із найголовніших днів у житті будь-якої дівчини – це весілля, і як дбайливий хлопець, я це чудово розумів, і хотів влаштувати своїй дівчині найкрасивіше весілля. Вже на стадії планування весілля у мене почалися проблеми. А вся справа в тому, що скільки б я не вмовляв дівчину влаштувати гарне весілля, вона просто навідріз відмовлялася, виправдовуючись, мовляв вона такі пишні святкування не дуже любить, а особливо коли людей багато, і вона в центрі їхньої уваги.
Дівчина говорила, мовляв, краще пару родичів запросити до нас, посидіти, згадати найкращі часи і розійтися по домівках. В одному пощастило, що мій батько, досить багата людина, дозволив собі купити будинок з банкетним залом, де ми проводили всі сімейні свята. Як ви вже могли здогадатися, весілля ми вирішили провести там же. Список гостей був зовсім скромний, кілька десятків людей лише, і та більшість були моїми рідними, а моя тоді ще майбутня дружина запросила всього близько 10 людей. На цьому моменті, сталася ще одна дивина, а саме моя мама, у якої побачивши список гостей очі на лоб полізли. І так настав день весілля.
Моя дружина покрасувалася переді мною у своїй сукні, яка була ніби пошита на неї… так от, заходимо ми до зали, а там людей сотня, якщо не більше, причому деяких я взагалі не знав, як і моя дружина. Ми з того дня дуже здивувалися. Дружина відчувала себе некомфортно серед незнайомців, та й мені в оточенні невідомих людей не дуже було затишно, але все ж таки день пройшов добре. Лише на ранок наступного дня, до нас заявилася моя мама, і почала вибачення просити. Справа в тому, що саме вона, потай від нас запросила стільки народу, і потім пошкодувала про це, але маму заспокоїла моя дружина, яка сказала, що їй все дуже сподобалося, адже цього дня вона знайшла нових рідних.