Є в нашому будинку одна старенька. Чоловік від неї пішов сто років тому і залишилася вона сама з донькою. Зараз і доньки немає, але є внучка, яка заміжня і живе із сім’єю окремо. Два роки тому у бабусі зробили косметичний ремонт. І онука, і чоловік її відвідують бабусю регулярно, завжди з повними пакетами продуктів. Проте бабуся поводиться, м’яко кажучи, дивно. Я не раз чула, як вона скаржиться, що онука до неї приїжджає, аби гроші в неї забрати. А іноді зовсім чоловіка – бугая відправляє. А вона його дуже боїться. Він, нібито, і руку на неї може підняти, якщо бабуся не віддасть добровільно свою пенсію.
А подивишся на неї – ходить вся в лахмітті, човгаючи ногами. Хоча я точно знаю, що нормально ходити вона може. Розповідають, що вона у найближчому магазині іноді цілі спектаклі влаштовує. Вибере якусь дурницю, потім дістає з кишені гроші і починає рахувати. А днями я зустріла їх – онучку з бабусею – у під’їзді. Вони піднімалися додому, а в руках у внучки був великий пакунок. Вгадувалося, що там новий верхній одяг. Я не стрималася і навмисне запитала: – Що, знову бабусю оббирати прийшли? – Вибачте? – Здивувалася дівчина. – Ну ось, що це ви з її будинку забрали? – Я не забрала. Ми навпаки обновку купили, бо старе пальто прохудилося. Я взагалі не розумію, чому ви вирішили за бабусю заступатися, ми її й без вас не ображаємо.
– А ось Наталя Іванівна так не вважає. Постійно всім скаржиться, що змушена віддавати вам свою пенсію і жити самій їй буває нема на що. Вона бідна через вас голодує і мерзне постійно, бо на комунальні послуги в неї грошей теж немає. Дівчина глянула на бабусю. Та тільки пирхнула і пішла далі. – Бабусю, це правда? Жодної відповіді. Дівчина зніяковіло подивилася на мене, похитала головою і тихо сказала: – Мамі все життя зіпсувала, а тепер, мабуть, за мене взялася. – Чому ви з нею пораєтесь? – Запитала я. – Залишіть саму і справа з кінцем. – Не можу, – відповіла дівчина, – я мамі обіцяла про неї піклуватися.