Моя рідна сестра майже п’ятнадцять років працювала на чужині, але нещодавно повернулася після заробітків. Ми з нею давно не бачилися, доля нас роз вела. Але я завжди вважала, що вона дуже близька і рідна для мене людина. Просто так вийшло, що після закінчення школи Лариса поїхала в місто вчитися, а я вийшла заміж у нашому селі. Лариса згодом за програмою обміну студентами вирушила за кордон, там їй запропонували гарну роботу.
Але потім вона вийшла заміж і повернулася на батьківщину. Але вона рано втратила чоловіка через хворобу, залишилася одна з дітьми, тому була змушена знову повернутись закордон, щоб заробити для своїх дітей. Через такі обставини життя ми з нею рідко бачилися, тільки по телефону іноді розмовляли. Ось нещодавно сестра приїхала. Я була дуже рада, що рідна людина тепер буде близько.
Тільки після переїзду вона так і не спромоглася відвідати мене, що здалося мені дивним. Я сама стала їй дзвонити та запрошувати її до себе, вона відмовлялася. А потім таки здалася під моїм натиском. Я накрила стіл до її приїзду. Ось за філіжанкою чаю вона мені зізналася, чому не надто прагнула приходити до мене в гості після повернення. Вона думала, що якщо я її так наполегливо кличу, то теж хочу попросити в неї грошей. Наташа була сильно ображена тим, що дітям від неї лише гроші й потрібні.