У мене хороша робота, мені подобається в ній практично все, за винятком жирного “АЛЕ”. Почну з плюсів, якщо чесно, важко у нашому місті знайти таку роботу із гарною зарплатою. Вона значно вища за середню по регіону. Від грошей ніхто не відмовиться, тож це основне, чому я ще не звільнилася. Ще в нашому офісі є всі зручності. Є маленька кухонька, якщо хтось приносить їжу з собою, є окреме кафе, якщо ліньки готувати. А ще завжди працює кавоварка. У нас дуже гарний офіс, такий світлий, у приємних тонах. А не сірий, як це зазвичай заведено.
Колектив такий самий дружний. А дружні ми, на думку начальника, саме завдяки його святам та корпоративам. І тут я розповім про жирний мінус моєї роботи.Наш начальник просто схиблений на всяких святах, як він вважає, якщо ми все відзначатимемо, то краще зблизимося і продуктивність наша зросте. Усім зручна така формула, тому що можна безкоштовно та весело провести свої вихідні. Але я, на відміну від колег, люблю відпочивати вдома та в тиші, я інтроверт. Але начальник змушує відзначати буквально кожне дурне свято у світі. Проведення зими, зустріч літа, день офісного планктону. При чому ми не лише накриваємо стіл, то ще й робимо конкурс костюмів.
А якщо це Хеллоуін, то треба весь тиждень ходити у своєму костюмі, щоб тішити око начальника. Але найжахливіше у цих корпоративах-конкурси. Фантазія у нас погано працює, тому робимо те, що прийнято на звичайних весіллях. То прив’язуємо яйце до пояса і намагаємося їм у тарілку попасти, то кульки один об одного намагаємось луснути. Усі так радіють, сміються, а мені так соромно. Я просто хвилини рахую, коли ж скоріше додому піти. А якщо піду без причини, то потім почну вислуховувати щодня від начальника лекції на тему того, наскільки важливо дружити з колективом.