Надя у два роки пережила ро злучення батьків. Хоча вона була маленькою, але вже відчувала, що в сім’ї щось не так. Мати не хотіла, щоб колишній чоловік спілкувався із дівчинкою. Лише через 5 років, коли колишній чоловік вдруге одружився, то вона прийшла до тями і дозволила бачитися з дівчинкою. Але минуло багато часу, вже не було такої прихильності, як раніше. Батько приходив до Наді дуже рідко, кілька разів на рік, але справно платив аліменти та надсилав подарунки. Надя дуже прив’язалася до свого вітчима, він був гарною людиною.
Але коли дівчинці виповнилося 17 років, вона дізналася, що у батька є молодша дочка. Їй зараз 15 років. Наді було так прикро, що їй ніхто не сказав. Її не зволили сповістити, вона навіяла собі, що батько її не любить, а якщо мати приховувала – значить не довіряє їй. У результаті Надя пішла з дому, вступила до вузу в іншому місті, розпочала своє самостійне життя. До кінця університету Надя вийшла заміж за свого однокурсника, народила сина. І тільки в той момент, коли вона сама стала матір’ю, то зрозуміла, як боляче буває без дитини, особливо, якщо не спілкуєшся з нею довгий час.
Надя усвідомила помилку, вирішила повернутися до рідного міста. Мама і вітчим влаштували справжнє свято, ще й онук з’явився-вдвічі радість. Надя вирішила, що треба піти до батька. Він роз плакався, коли побачив її, так ще й онук з’явився. Батько познайомив Надю з її сестрою Інною. Дивно, але сестри так були схожі, не так зовні, як поведінкою та звичками. Вони швидко здружилися і вже не уявляли життя один без одного. Для Наді її життєвий вибір став великим уроком у житті.