З kоханим я зустрічалася лише рік, коли він зробив мені пропозицію. Зіграли скромне весілля, але щастя було вище за дах. Олег мав свою квартиру, працював він програмістом. А я – бухгалтером. Лише через місяць після початку спільного життя ми зрозуміли, що хочемо дитину. Намагалися ми заваrітніти цілих 3 роки. Не хотіла хвилюватися раніше часу, але на обстеження я таки пішла. Ліkарі не виявили жодних проблем із моїм здоров’ям. Отже, проблеми були в чоловікові, тому я зважилася на важливу розмову. -Дорогий, ліkарі сказали, що я повністю здорова.
Дуже добре. Значить, настала моя черга перевірятись. Олег поїхав у клініку, але довгий час не відповідав на телефон. Повернувся додому і оголосив: -Я не можу мати дітей… -Дорогий, все буде добре. Ми всі зможемо подолати. Саме тоді я почала замислюватися про усиновлення. Яка ж я була щаслива, коли чоловік підтримав моє рішення. Ми сиділи в полоrовому будинkу, коли мед сестра нарешті вийшла з палати і принесла нам чарівну малечу. З того дня я з головою поринула у материнство. Минуло 40 днів, і родичі вже могли приходити до нас у гості. Однією з перших, звісно, була моя мама. Я провела її у вітальню, і поки вона милувалася моїми квітами, я пішла на кухню – розігріти вечерю.
Як тільки я підійшла до плити – одразу знепритомніла. Мама викликала швидку, і я знову лягла на обстеження. Після всіх процедур до палати зайшов ліkар і сказав: -Таке буває. Я випишу вам ліки. -А що з нею? – Запитав мій чоловік. Ліkар засміявся. -Нічого. Звичайна ваrітність. Коли ліkар пішов, ми ще довго дивилися один на одного. А потім чоловік запитав: -Ти Мені змінила? -Ти чого? Присягаюся, ні… -Отже, ліkарська помилка? -Або помилка, або диво. Олег пройшов повторне обстеження. Ліkарі зізналися, що вперше вони припустилися грубої помилки. Наступного ранку чоловік прийшов додому з квітами і красивим кільце