Народ илася і виросла я у бідній родині. Ніколи не вважала свою сім’ю зразковою: батько багато випивав і іноді його пиятики виходили з-під контролю. Коли я була вже у старших класах, батька звільнили з роботи. Замість того що бі шукати нове місце, батько продовжував пити – навіть більше. Незабаром у нього почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Усі накопичення, які ми мали, ми витратили на його ліkування. Але це не дало жодних суттєвих результатів. Вступила я до ВНЗ, але не могла поки що з’їхати від батьків.
А батько в цей період тягав із дому речі, щоб здобути собі гроші на випивку. Після кількох п’яних зборів у нас на кухні мама не витримала і просто вигнала батька з дому. Я підтримала її рішення: адже вона працювала, намагалася доглядати себе. Коротше, батько сам був винний у всьому. Коли мені було 20, у нашому житті з’явився дядько Сергій. Він був колегою моєї мами, і я помітила, що він до неї не байдужий.Дядько Сергій мені дуже подобався, і коли мама це зрозуміла, вона визнала, що у них – романтичні стосунки.
Мама буквально розцквітала на очах, а Сергій намагався відповідати їй. Нарешті в нашому будинку стали панувати затишок, щастя та спокій. Я прожила з ними 4 роки, а потім з’їхала на знімне житло– влаштовувати своє особисте життя. І в мене все вийшло. Незабаром ми розпишемося з моїм хлопцем. З рідним батьком я не спілкуюсь. Якщо чесно, навіть бажання нема.