Зазвичай після роз лучення, якщо в сім’ї і є дитина, вона залишається з одним із батьків, але мені дуже не пощастило не залишитися ні з ким із них. Справа в тому, що мені було 5 років, коли мої батьки розл училися. Батько був алкоголіком, мама – його товариш по чарці, навіть не знаб, що вони разом у шлюбі поділити не змогли. Ось тільки при роз лученні вони обоє відмовилися від мене, перекидаючи відповідальність за мене один на одного, тож мене під своє крило забрала моя бабуся, яка й виховала мене. Мої батьки ж про мене зовсім забули.
Бабусі вони не допомагали, навіть їжу не привозили, я вже мовчу про гроші, або про те, щоб хоча б прийти і допомогти їй із усілякими побутовими проблемами. Жили ми з нею досить бідно, але я бачила, як вона намагалася, щоб я просто була щаслива. Та я загалом була на сьомому небі, що заради мене хтось так намагається. Щоб допомогти моїй бабусі, я знайшла роботу вже у 16 і всі гроші відправляла їй, щоб відплатити за всі ті роки, які вона провела, піклуючись про мене. Одного дня на мій телефон зателефонував невідомий номер.
Це виявилася моя мама, яка довго роз повідала, як вона скучила за мною, і попросила скинути на її картку трохи грошей, адже їй вони терміново були потрібні. Я нічого не сказала, просто поклала слухавку і все. Це все, чого моя мама удостоїлася з мого боку. Я не збираюся відновлювати з нею стосунки, як би бабуся не просила. Мама відмовилася від мене тоді, коли вона була потрібна найбільше у світі. Я про неї піклуватися також не збираюся.