– Світлано, якщо стоїш – сядь. – А що таке? – Дівер роз лучається з дружиною. Свекри здивовані. – Сумно… – Так? А ось мені ні. Так їй і треба, не треба було викаблучуватися. – А вона викаблучувалася? – Ну звичайно. За ці сімнадцять років, що я заміжня, тільки й чую від свекрухи: «Бери приклад у Оленки! Ось подивися яка вона гарна господиня. Як смачно готує. Пальчики оближеш”. Мерзота якась, лизати пальці. Так, я не люблю стояти біля плити подовгу. Ну і що, сьогодні стільки напівфабрикатів скрізь продається, можна вирішувати питання з їжею без проблем.
У кафе та їдальнях можна дуже смачно поїсти. А якщо і з дому виходити не хочеться, будь ласка, є доставка готової їжі додому. Хто сказав, що якщо ти заміжня, то маєш бути куховаркою своєму чоловікові? Свекруха мені всі вуха продзижчала: «Шлях до серця чоловіка лежить через шлунок». То твій синок втік від твоєї Леночки, тільки п’яти заблищали. А я дізнавалася, та жінка своїм вмінням підкорити чийсь шлунок не відрізняється. Така ж, як і я. Ось тепер свекруха зі своєю улюбленою невісткою нехай лікті й кусають. – Не розумію тебе Надія. Що тебе так тішить?
Пам’ятаю наче, у дівера твого і діти є? – Є, двоє. А тішуся я тому, що почуваюся відімщеною . Не було чого мені все життя дорікати. Вона мене інакше, як Надькою і не називала. – Хто, Олена? – Свекруха. – А Олена тебе чим образила? Тим, що любить і вміє готувати? Якщо свекруха твоя безтактно поводилася, то провини Олени в цьому немає. Там родина руйнується, діти без батька залишаються, а ти вся цвітеш та пахнеш. Посоромилася б. І Світлана кинула трубку. Такої реакції від подруги Надія не очікувала. Але це трохи протверезило її. Вона стільки разів чула, що Лена краща, ніж вона, що автоматично проектувала свою образу на Олену. І як так образа її настільки поглинула, що вона не змогла реально оцінити те, що відбувається?