Маленький Сашко випадково зачепив ручкою горщик із квіткою, і той з гуркотом упав і розбився. Він зовсім не хотів нічого ламати, просто витирав пил з підвіконня. Мама, яка зосереджено працювала на ноутбуці, роздратовано на нього подивилася; -Ну у кого ти такий нечупара, а? Зовсім не рідний! Він спробував зібрати уламки, але мама тільки більше розлютилася, тому він вважав за краще піти в кімнату.
Він увімкнув свій іграшковий потяг. Спробував відволіктися, щоб не плакати. Вихователька у дитячому садку казала, що чоловіки не повинні плакати. Потяг протяжно засвистів. -Саша, піди звідси! – буркнув батько, який намагався заснути після нічної зміни. Після цього Сашко вирішив, що він у цьому будинку зайвий. Він зібрав свій рюкзак, одягнув свою куртку і вислизнув через двері, які батьки часто забували зачиняти. Він довго йшов, куди очі дивляться. Почало темніти. Було холодно, пальців він своїх не відчував, сів на лаву, щоб відпочити, але випадково заснув.
Може статися непоправне, якби його не помітив старий чоловік і не зателефонував до поліції. Дитину повернули батькам. Горе батьки обіймали його та плакали. -А я думав, що не потрібний вам! – дивувався Сашко. -Ти потрібний нам найбільше всього! – плакала мама. -Пробач, сину, все буде тепер по-іншому, – пообіцяв батько.