Як ми раділи нашій новій квартирі. Простора, з усіма зручностями у новій триповерховій будівлі. І сусіди усі адекватні. Живи та радій. А одного чудового дня я заходжу в під’їзд і відчуваю жа хливий запах. Начебто хтось у під’їзді нагадив. Але ні, нічого не помітила. Зайшла в будинок і ледь не знепритомніла. Цей «аромат» виходив із моєї квартири, через те, що засмічена каналізація. Хто такого не бачив — йому не зрозуміти всю красу ситуації. Уся підлога в каналізаційній воді, і оскільки та сама ситуація у сусідів зверху, то в мою квартиру ще й тією ж поганню капало зверху.
Майстри, що приїхали, перекрили воду і зібралися виїхати, залишивши нас у такому положенні до ранку. Тут ми всі зв’язки підключили, до начальства додзвонилися і все ж таки змусили їх усунути неполадку того ж дня. І що б ви думали? Причиною засмічення виявився підгузник і не один. Тут ми переглянулись і зрозуміли, що в усьому під’їзді є лише одна дитина такого віку. Мати, що відчинила нам двері, прикидалася божою кульбабою, плескала очима і казала, що її не попереджали, що так робити не можна. Як мило. Тут, здається, мізки Ейнштейна не потрібно мати, щоб самій здогадатися. Але все ж таки ми не стали у неї вимагати оnлатити витра ти, вона ж мати-одиначка.
За чотири місяці ситуація повторилася. Цього разу постаралася мати цієї курки, ходила по всіх сусідах, умовляла не подавати на неї до суду, мовляв, у неї грошей немає. — Не дайте дитині у бід ноті жити, рідні мої, я обіцяю, більше такого не повториться. Я вже з нею поговорю. Уламала нас ця жінка, ми й удруге позов пред’являти не стали. А даремно, бо це дурепа, як виявилося, нічого не розуміє. З її милості каналізація в нашому будинку засмічилась і втретє. І цього разу її матуся намагалася нас розжалобити, але це була вже марна праця. Нехай її дочка хоч раз заnлатить за ремонт, може навчиться тоді правилам. Замість того , щоб крізь землю провалитися, вона ще й претензії нам пред’являла, мовляв, а що ж із підгузками ще робити, якщо вони смердять ?