На наше весілля свекруха прийшла вагітна, не всі мої родичі знали про це, тому, витріщивши очі, всі дивилися на неї і шепотілися за спиною. Звичайно, адже вона не дівчинка молоденька, їй під 50 років, а вона вирішила народжувати. Так ще й ображ алася, мовляв чому всі її обговорюють, як ніби це не зрозуміло. Хто батько дитини-теж не відомо, він як дізнався про те, що у Галини буде дитина, то тут же зник. Це подвійна ганьба, тому що вона в такому віці буде виховувати дитину одна.
Після весілля все моє сімейне життя стала псувати саме свекруха. То їй погано, то нудить, голова паморочиться. Мені доводилося щодня після роботи приходити до неї, робити прибирання, готувати їжу.
Чоловік заспо коював, говорив, що це тимчасово, поки його мама вагітна. Але вагітність-це не хвороба, жінки все можуть робити по дому, тим більше у неї всього 4 місяць. Але Галина любить влаштувати драму. Звичайно, так легше. Лежати цілими днями, поки невістка всю роботу за неї по дому виконує.Я взагалі не відчуваю ніяких змін після шлюбу, таке відчуття, що ми так і залишилися хло пцем і дівчиною.
Мама мені дала пораду, що краще мені теж народити, щоб фокус уваги чоловіка був спря мований на нашу сім’ю, а не на нову дитину мами. Я теж так думаю. А то чоловік тільки і говорить, що про свою майбутню сестричку. Тільки ось потрібно трохи накопичити грошей, а потім вже і завагітнію, як раз сестра чоловіка трохи підросте, і свекруха не буде постійно просити доглянути за нею.