Любовне життя у мене почалося досить рано: ми з моїм kолишнім чоловіком познайомилися в школі, після чого пішли до університету, і вже замість однокласників стали ще й однокурсниками. Розписатися та зіграти весілля вирішили вже на другому курсі, обидва навчалися на економіста. Сім’ї були давно знайомі, і прийняли цю новину лише з усмішкою та щастям на обличчі. І в ті часи після розвалу спілки мій чоловік вирішив відкрити свою справу разом зі своїми друзями. Незважаючи на те, що в той час було дуже складно знаходити на що жити, у них досить добре все вийшло і з кожним місяцем їхній бізнес тільки розквітав, аж настільки, що у кожного з них було по кілька квартир як у столиці, так і поза нею, а також різні дачі за кордоном.
Під час нашої чергової відпустки за кордоном, вже з нашою донькою, чоловік раптово рано повернувся з роботи, і сказав, що їхня справа вже закрилася рік тому і накопичилися борги, але мені він вирішив нічого не говорити, бо я була вагітна і мені не можна було хвилю ватись. Ми спільно вирішили роз лучитися за документами, щоб надалі не було nроблем у нас із донькою, а він залишився там вирішувати ці nроблеми та пообіцяв повернутися невдовзі.
Ми часто зідзвонювалися, проте через місяць після нашої зустрічі моя подруга мені розповіла, що під час своєї відпустки бачила його з дуже гарною дівчиною на березі моря. Я була в розпачі, не знала, що мені робити, навіть не могла повірити, що він міг зі мною так вчинити. Я йому нічого не сказала, перестала відповідати на дзвінки. Але він з’явився за кілька місяців, мовляв, хоче побачитися з донькою. Але я змогла найняти хороших юристів, хоч це й було важко, але змогла зробити так, щоб він зрештою дав нам спокій. Минуло вже понад двадцять років, але я не краплі не пошkодувала, що вчинила так з цією людиною. Це стало йому уроком на все життя, а свою доньку я змогла виростити без його доnомоги.