Коли Інна Петрівна дізналася, що син зібрався одружитися з міською дівчиною, довго його відмовляла: -Ваня, ну ти сам подумай. Що твоя міська дівка робитиме на селі? Вони ж у господарстві нічого робити не вміють. Але Ваня уперся, вже вирішив для себе, що одружиться тільки з Юлею, адже любить її. Весілля зіграли у міському ресторані.
Родичі з боку нареченої дивилися на родичів нареченого з відвертим глузуванням. Була відчутна різниця у поведінці та одязі. Інна Петрівна гойдала осудливо головою. Інна і Юлю відмовляти намагалася, але та стояла на своєму: -Корів доїти не вмію і город полоти, але за те в мене вища освіта є, без роботи не залишусь, — говорила вона. Та на який комусь здалася в селі її освіта? Так, змогли влаштувати вчителем, але отримувала вона коnійки. Незабаром чоловік почав висловлювати невдоволення з цього приводу.
Було б більше користі, якби вона з городом доnомагала. Тільки дівчина зовсім нічого не вміла. Внаслідок постійних сkандалів Іван якось вигнав дружину на вулицю. Тільки через рік, після її смер ті, він дізнався, що вона була вагітна від нього. Її не стало через хво робу. Іван забрав сина до себе. Він щодня звинувачує себе у тому, що так склалося. Дівчина могла й не захво ріти, якби він уночі, взимку, не вигнав її надвір.