Їхав я якось потягом на роботу. Справа в тому, що я працював у місті, але живу у невеликому селі. Їхати поїздом дуже зручно, місця там завжди багато. До того ж, мені дуже подобається атмосфера там. Якось до мене підсів один чоловік, виглядав він, як звичайний жебрак. Таких жебраків дуже багато біля пішохідних переходів. Чоловік наблизився до мене, глянув на мене уважно своїми синіми очима і несподівано каже: — Хочеш дізнатися про своє майбутнє? Щиро кажучи, я думав завжди, що таким займаються тільки ворожки. Не хочу здатися недалеким, але чоловіків екстрасенсів та жебраків я ще у своєму житті не зустрічав. Якось це нестереотипно.
Мені зовсім не хотілося зв’язуватися з таким підозрілим персонажем, і я чемно відповів, що це мені зовсім не потрібно. Чоловіка посміхнувся, продемонструвавши відсутність зубів у ротовій порожнині. Мене мимоволі пересмикнуло. — Дурний ти, але я добрий. Тож скажу тобі без твого бажання. Врятуй собачку, яка попросить тебе про допомогу. Доля твоя тебе знайде. Сказавши це, чоловік просто взяв та пішов. Спочатку мені це здалося повним маренням. Але ввечері, повертаючись з роботи, я почув, що хтось скигле. У звичайний час я не звернув би на це уваги, але тут слова того чоловік спалахнули в пам’яті, і я завернув за кут, щоб подивитися на нещасного, який видає ці звуки.
Там був породистий песик, одна лапка у нього була закривавлена. Мені стало шкода бідолаху, я відвіз його до ветеринарної клініки. Там сказали, що його, ймовірно, поранили бродячі пси, але немає серйозних ушкоджень, просто малюк дуже голодний. Я подумав, що пса хтось втратив, тому написав оголошення у соціальній мережі у групі любителів тварин. За два дні мені написала дівчина: »Ви знайшли мою Вафлю! Я вже не сподівалася. Вона втекла під час прогулянки. Вже тиждень її шукаємо! До речі, ця дівчина моя дружина. Виходить, що той жебрак звів нас. У магію не вірю, але мимоволі в душу дивні сумніви закрадаються.