Сиділи ми з чоловіком увечері, пили чай та розмовляли про своє, як я згадала одну цікаву історію і вирішила поділитись нею з коханим чоловиком. Розповіла, як моя знайома нещодавно мені розповідала, як її чоловік, після того як вони вирішили роз лучитися, ділив буквально весь будиноk навпіл: і кількість лампочок, і всю техніку, і фіранки, буквально все в будинку. Мені ця історія здавалась чимось диким і незвіданим, мовляв, як таке можна зробити? Це ж твоя дружина, у вас є діти, ти ж не можеш просто взяти і піти? На що мій чоловік спокійно відповів, що.
чоловік зробив усе правильно. Мовляв, він сам на це все заробив, платив іпотеку, поки дружина вдома сиділа і дітьми займалася. За все він платив тому і як мінімум половину всього повинен забрати собі. Але в мене в думці не вкладається, як так можна мислити? -Ти що, ділитимеш майно і зробиш також, якщо ми розл учимося? Запитала я, і мій чоловік був дуже здивований цим питанням, і після довгої паузи він відповів: -Можна ми не будемо, будь ласка, розмовляти про роз лучення, поки у нас все гаразд? Я погодилася і пішла до дітей у кімнату, але в мене залишився дуже неприємний осад від проведеної нами розмови. Як можна таку річ так прямо сказати дружині?
Я теж сиділа завжди з дітьми, і ми теж живемо в квартирі чоловіка, і він нас забезпечує. Невже він здатний на таке? Я завжди в ньому бачила справжнього чоловіка, який все у своєму житті віддасть дітям та сім’ї, а тепер він каже, що ділити майно – це правильно? Тобто при нагоді нашого роз лучення, я залишуся ні з чим? Або з двома дітьми та з частиною квартири? Я б ніколи не подумала, що навіть якщо у нас буде роз лучення, що він на таке піде, а виявляється, я помилялася…