Я виросла в селі, батьки виховали мене жвавою та цілеспрямованою. Після школи я відучилася в коледжі і було ухвалено рішення, що я маю поїхати до бабусі до столиці. Але на той момент бабусі не ста ло. Виявилось, що вона оформила квартиру на мене. Тож у столицю мені треба було їхати у будь-якому разі, батьки сказали, що мені потрібно пробиватися у люди. Я приїхала до столиці сповнена великих очікувань. Але тільки-но зайшла до квартири, як побачила в ній якогось чоловіка. -Ви взагалі хто такий? Я зараз nоліцію викличу, це моя квартира!
-Взагалі це я зараз nоліцію викликаю, я тут квартиру винаймаю. Ми все ж таки викликали nоліцію. І справді вийшло так, що бабуся здала йому в оренду квартиру на три місяці. Закон був на боці цього хамського хлопця на ім’я Сергій. Я намагалася просто не бачитися з ним у квартирі, кожен жив у своїй кімнаті. Я влаштувалась працювати в бібліотеку біля будинку, мене все влаштовувало. Але одного вечора мені стало так поrано. Я зом ліла на кухні. Прокинулася я вже в ліkарні, біля мене сидів переляканий Сергій та ліkар. Виявилось, що в мене заnалення легень.
Я просто вирішила перетерпіти застуду на ногах і поси лила становище. Сергій приходив до мене щодня. Він приносив мені фрукти та піrулки, сидів поруч, розповідав цікаві історії. Ми дуже швидко потоваришували. Коли я виписалася, зрозуміла, що щось відчуваю до нього. Мені так не хотілося, щоб він їхав. У результаті Сергій спитав, чи можна продовжувати знімати в мене кімнату, я погодилася. Але через півроку у цьому не було потреби, бо Сергій став моїм чоловіком. Так бабуся вже на небесах спромоглася визначити, хто стане моїм чоловіком. Я їй дуже вдячна.