Ця історія почалася півроку тому. Я поверталася додому з пакетами важкими після супермаркету. У під’їзді мені зустрівся хлопчисько років дванадцяти. Я його бачила пару раз раніше. Знала, що він син наших нових сусідів. Хлопчик виглядав дуже худим. Хлопчисько ввічливо зголосився мені допомогти і допоміг донести пакети до квартири. – Дуже дякую. А як тебе звати? – Льоша.
Я дістала з пакета шоколадний батончик і простягнула хлопчині. -Заслужив. Він подивився на шоколадку голодним поглядом і швидко взяв. Я зрозуміла, що дитина недоїдає. Пізніше від сусідів я дізналася, що дитина живе в дуже поганих умовах. Живе він з матір’ю і молодшою сестрою. Мати іноді йде в тривалі запої і забуває про дітей. Я стала підгодовувати хлопчика, кожен раз, коли з ним випадково зустрічалася.
Ми з ним подружилися. Завжди, коли він їв, частину їжі з собою брав додому для сестри. Я зрозуміла, що далі так тривати не може. Вже півроку йде судовий процес. Я збираюся позбавити їх матір батьківських прав і забрати дітей собі. Льоша дуже хоче жити зі мною. Мені сорок років, живу одна. Думаю, що стану відмінною мамою для дітей, яким з біологічною мамою так не пощастило.