Рік тому я познайомилася з одним чоловіком, ми стали зустрічатися, але тільки в таємниці. Тому що у нього вже була сім’я, а там була дитина, дівчинка. Мені було все одно на його сім’ю, на його дружину, мені було добре в ролі коханки. Зараз поясню свою позицію. Він водив мене щовечора по ресторанах, могли піти і в більш дорогі місця. Він дарував мені розкішні сумочки, ми каталися на шикарних машинах, відпочивали, як тільки можливо. Він щедро витрачав на мене гроші, а я з вдячністю все приймала. На що мені тут скаржитися? На те, що в той час, коли я від нього відп очиваю-він йде до своєї сім’ї? Мені навпаки це було тільки на руку, тому що мені теж потрібно було окремий вільний час.
Чоловік просто мріяв про сина, але його дружина вдруге наро джувати більше не збиралася. А так вийшло, що я виявилася вагrітною. Коли зробили УЗ Д, то з’ясували, що у нас буде хлопчик. Чоловік просто благав мене не позбавлятися від дитини. — А що я тоді отримаю натомість? Ось наро джу я хлопчика, а далі що? — Я не можу кинути свою сім’ю, з дружиною 20 років живемо вже… — Мене не хвилює твоя біографія, я питаю, що я отримаю за дитину? — У тебе буде все: і квартира, і машина, і домробітниці, щоб ти побільше відпочивала.
Я йому повірила і народила сина. Він, як і обіцяв, подарував мені квартиру, став виплачувати мені щомісяця рівно стільки, щоб вистачало на їжу і на комунальні. Більшого я від нього не отримувала. Я стала вимагати свою машину і домробітниць, але він постійно ухилявся від цього. А зараз і зовсім рідко приїжджає до мене, каже, я стала як дружина, постійно його пиляю. А я от не знаю, що мені тепер робити, може він взагалі перестане мені гроші давати, і що мені тоді з дитиною на руках робити.