У мене ще в університеті з’явилася подруга Катя. Вона була такою активною та енергійною, завжди щось цікаве та небезпечне вигадувала. Катя хотіла взяти від цього життя якнайбільше. Вона взагалі не розуміла свою молодшу сестру, яка у 20 років вийшла заміж. -Ну і що моя сестра, крім обідів і пелюшок, у своєму житті ще побачить? Ось я так не хочу, я житиму інакше. Катя мріяла об’їхати півсвіту, вона сама казала, що навіть якщо й наро дить дитину, то тільки одну, щоб ще залишався час на себе.
Катя завжди стверджувала, що не хоче бути схожою на тих жінок, від яких пахне засобом для миття посуду та борщем. Але після університету, через кілька років Катя вийшла заміж. Я не чекала, думала, що вона ще кілька років захоче погуляти, але мабуть зустріла того самого. А потім Катя заваrітніла. Тут я теж не очікувала якось швидко. Вона ж ще півсвіту не об’їхала, яка ще дитина. І тут Катя різко змінилася. Мені з нею просто неможливо було спілкуватися. Усі її розмови тільки про ваrітність та майбутню дитину.
Я спробувала прийняти її становище, все ж у неї це в житті вперше. Але після наро дження дитини все стало лише гірше. Катя мені могла показувати 10, а то й 20 однотипних фотографій своєї дитини. Розповідати про його успіхи на кшталт «він сів, він усміхнувся, він встав». Мені стало страшенно нудно з Катею. Вона говорить виключно про свою дитину, більше у неї інтересів і нема. Я почала якомога рідше спілкуватися з Катею, і вона це помітила. Вона стала ображатись, але що мені зробити, якщо з нею настільки нудно.