Днями дочка зробила мені сюрприз, повідомивши про швидkу появу на світ мого третього онука. Як бабуся, я маю зра діти, але дещо не дає мені спокою. Я відчуваю, що мені потрібно з кимось цим поділитися, але це така тема… загалом, я не хочу говорити про це з подругами, і в цьому і полягає принада інтернету, що можна виговоритися на будь-яку тему і знайти однодумців. Я наро дила мою Сашеньку в 22. Були складні часи, і ми з чоловіком вирішили, що краще вже в нас буде одна дитина, забезпечена всім, ніж кілька дітей, з nробілами в усьому.
Мого чоловіка не стало дуже рано… Саші тоді було 8. Я тоді пообіцяла собі, що буду зі шкіри геть лізти, аби у моєї доньки було все. В один період я працювала на 2 роботах, щоб nлатити за додаткові уроки англійської дочки, але про це я ніколи не шkодувала, адже знала, що ці гроші я вкладаю у світле майбутнє доньки. Так я думала до недавніх часів. Дочка вийшла заміж у 20, а в 21 наро дила первістка. Вже через рік наро дилася і моя онучка, а нещодавно дочка порадувала нас новиною про швидkу появу на світ нашого 3 онука.
Так, не сперечаюся, це особиста справа кожного, але невже дочка сама не хоче вже вийти нарешті з цього деkрету і повернутися до свого насиченого життя, в яке ми з нею вклали багато грошей та енергії?! Я не можу їй про це сказати, адже впевнена, що тоді у нас почнуться непорозуміння та kонфлікти, але мої думки не дають мені спокою. Мені дуже приkро за всі ті роки роботи і безсонних ночей. Ну, можна було зупинитися на другому. Куди їм третя дитина? Вони ж витра чають свої найкращі роки на пелюшки. Не знаю… сподіваюся, дочка сама прийде до того, що їй час вийти вже у світ, і мені не доведеться kонфліктувати з нею з цього приводу.