Я впевнена, що є жінки, які просто не пристосовані для продовження людського р 0ду. Яскравий приклад – моя молодша сестра. Олеся ще з юних років казала, що вона не хоче дітей. Батьки махали на неї рукою і говорили, мовляв, виростиш – захочеш. Кілька років тому вона вийшла заміж. Насамперед повідомила чоловіка про свою позицію – і той підтримав її. Жили б вони щасливо, якби не одне “але”– точніше, два “але”– їхні мами. Жодні сімейні посиденьки, жоден вечір не проходив без їх нудних, однотипних і безперервних нотацій щодо того, як важливо мати дітей, “що це за сім’я така”, “а як же ми без онуків” і т.д. .
Олеся постійно лаялася з нашою мамою, а я в ці розбірки не лізла. Нещодавно сталося величезне горе: чоловік моєї сестри заg инув у аvт окатастрофі. Олеся дуже тяжко переносила цю втрату. А через кілька тижнів після пох 0 рону сестра дізналася, що вона вагg ітна. Сестра твердо вирішила, що позбавлятиметься дитини, але майбутні бабусі буквально валялися біля її ніг і благали нар0 дити. Коли сестра запитала моєї поради, я чесно розповіла їй про всі тягарі материнства і наприкінці заявила, що вирішувати їй. Сестра таки нар 0дила. Спочатку бабусі не відходили від Сашка, буквально носили його на руках. Олеся навіть спромоглася зі спокійною душею повернутися на свою роботу, адже бабусі так і так постійно сиділи в неї вдома.
Вона не переносила пла чу малюка, але бабусі її заспокоювали. Але незабаром і вони не витримали ці постійні кр ики – і почали дзвонити сестрі з роботу, мовляв, не справляються вони з малюком, приїжджай, ти ж мати! В один з таких моментів сестра не витримала і заявила, що або одна з бабусь має уsиновити дитину, або вона відмовляється від батьківських прав і відправляє малюка до дит ячого будинку. Ніхто з бабусь не відповів, але було зрозуміло, що дитину до дитячого будинку віддавати ніхто не дозволить. Тоді Олеся зібрала свої речі, залишила дитину на свекруху, поклала на стіл конверт із грошима та поїхала до іншої країни. Пообіцяла, що щомісяця висилатиме гроші. Я розумію сестру у цій ситуації. Звісно, підтримувати її я не можу, але, з іншого боку, бабусі самі благали залишити дитину – хай тепер і викручуються.