— Мама! Вибач будь- ласка, але мені знову нема до кого звернутися, крім як до тебе! Нам терміново потрібні гроші! У Віктора зламалася машина, а до зарплати ще довго! Катерина заметушилася. Бідна її дівчинка! Здавалося, нещаслива доля матері передалася і їй! Катерину кинув чоловік, коли доньці було всього пів рочки. Аліменти від нього приходили рідко, та й ті такі жалюгідні, що Катерина навіть хотіла відмовитися від них, але подруги відрадили: — Хай там як, а хоч якась копійка! Щоб підняти дочку, Катерина бралася за будь-яку роботу. Після зміни на заводі бігла до школи, де навчалася її Любочка, мити підлогу.Потім, вже вночі, мила під’їзди в своєму будинку. Любочка росла тихою і слухняною дівчинкою. Багато читала і займалася музикою. Катерина не могла натішитися на свою дочку і намагалася не завантажувати її домашньою роботою. — Мам, — підходила до матері Любочка і з надією заглядала їй в очі, — з мене сміються в класі. У мене старий телефон. Можеш допомогти мені з роботою? Я буду збирати собі на новий! — Ну що ти, що ти! — лякалася Катерина. — Яка робота? Тобі вчитися треба! Буде тобі новий телефон! Ну і молодь пішла! Тільки про гроші і думають! А нормальних людей ні в що не ставлять! Любочка хотіла вступити до педагогічного інституту.— Буду вчителькою! Влаштуюся в нашу школу працювати, щоб до тебе ближче! — мріяла вона вголос.
Катерина пускала сльозу розчулення і йшла на чергову роботу. Яке ж було здивування Катерини, коли дочка принесла атестат практично з одними трійками. — Як же так? Ти ж добре вчилася! — Мама! Я не хотіла тобі говорити, але мене вчителі не люблять, тому що ти подарунки їм дорогі не робила! І на збори ніколи не ходила! -Так коли мені ходити-то? Я майже цілодобово працюю! Ось я їм все висловлю на випускному! — Мам! Я хотіла тобі сказати, що не збираюся на випускний! Там на організацію таку суму батьки заклали, що нам дешевше в космос злітати!Ти краще дай мені трохи, ми з подружкою в кафе посидимо! Катерина знову пустила сльозу розчулення: ось яка у неї турботлива дочка; розуміє, що гроші матері не просто так дістаються! В інститут на бюджет Любочка не вступила. — Я все на відмінно здала, але через поганий атестат мене не взяли! — плакала вона матері в трубку. — Ну що робити? — зітхнула Катерина. — Освіта для тебе важлива! Тим більше, ти хотіла. Як-небудь подужаємо твою освіту. На третьому курсі Любочка зібралася заміж. Майбутній чоловік виявився цілком пристойним хлопцем. З хорошої інтелігентної родини.Щоб у дочки було весілля мрії, взяла кредит і влаштувалася мити під’їзди до сусіднього будинку. Незабаром народилася внучка. Катерина зібралася до дочки, подивитися на дитину, та подарунків привезти. — Мам! Зараз не вийде! Варя народилася слабенькою, доктор настійно рекомендував: ніяких сторонніх в квартирі. Навіть рідних бабусь. Мені так шкода! Але я тобі фото вишлю! До речі, якщо не важко, пришли грошей. Сама розумієш, маленькій дитині стільки всього потрібно, а у Віті зарплата маленька! Катерина засмутилася, що внучка народилася не зовсім здоровою, і побігла в банк переводити Любочці гроші. Так і повелося майже кожен місяць. Любочка дзвонила і просила грошей: на ліки, на ремонт, на кредит.
Навіть коли дочка вийшла на роботу — грошей в сім’ї більше не стало. Пояснюючи тим, що в квартирі батьків з народженням Вареньки стало дуже тісно, молоді взяли іпотеку. Щомісячні внески забирали левову частину зарплат молодих. -А що ж свати-то вам не допомагають? — Катерина була такою втомленою, що не приховувала свого роздратування. Працюючи на трьох роботах, вона перебивалася буквально з хліба на воду. Доношувала речі за подругами і не могла собі дозволити навіть нову постільну білизну. — Та що ти, мамо! Вони теж всі сили в нас вкладають! І продукти купують, і памперси Варюші .. Вийшовши на пенсію, Катерина зраділа: нарешті-то у неї буде хоч трохи своїх грошей! Свої роботи вона кидати не збиралася. Але подзвонила Любочка і, захлинаючись сльозами, розповіла, що Варюші поставили страшний діагноз.Потрібно дуже багато грошей на операцію і реабілітацію. — Свекри на операцію дали — голосила Любочка — — а вже на реабілітацію, може ти, мамо, допоможеш? Ти ж знаєш: у нас іпотека! Катерина розпрощалася з пенсією. Якось увечері, коли вона мила останній під’їзд, в якому жила сама, Катерині стало погано. В очах потемніло і вона впала. На щастя, один із сусідів, Григорій Якович, не спав. Він почув шум на сходовому майданчику, вибіг з квартири і побачив Катерину, що лежала у відра з брудною водою. Викликав швидку, заніс Катерину до себе в квартиру. Прокинулася вона вже в лікарні. — Що ж це ви собі зовсім не пильнували? — поруч з лікарняним ліжком стояв молодий лікар. — Ваше серце зовсім зносилося! Навіщо так себе заганяти?
Григорій Якович сказав, ви на трьох роботах працюєте! У вашому-то віці! — Так дочці допомагаю! Їй ще гірше, ніж мені — дитина хвора! -Якщо ви так і далі будете продовжувати — ваша дочка незабаром вас втратить! Вам потрібно докладне обстеження. Їдьте і займіться собою, а інакше … — Звичайно звичайно! У мене в цьому місті якраз донька живе! Заодно і внучку побачу! Катерина не стала нічого говорити дочці. Вирішила, нехай сюрприз буде! Зібравши гостинців, вирушила в дорогу. — Ой, здрастуйте! У дверях стояв зять Віктор з Варенькою на руках. А ви яким вітром? — він був дуже здивований.— Так в лікарню направили на обстеження. Заодно ось вирішила і вас відвідати, а то рідну внучку ні разу не бачила! Все то ви хворієте, то вам ніколи, то ще що … — Катерина роздяглася і пройшла в кухню. — У сенсі, хворіємо? — Віктор пішов за тещею. — А як же? Любочка сказала, що Варенька народилася дуже слабенькою. Ви постійно по лікарнях з нею. А зараз взагалі якийсь страшний діагноз! Віктор, ти що не в курсі навіть, що твоя дочка хворіє? — Катерина не очікувала такої недолугості від зятя. — Катерино Михайлівно, ви про що? — голос зятя став голосніше, але він вчасно осікся і продовжив уже тихіше. — Думаю, нам варто поговорити! Мамо! З однієї з кімнат виглянула жінка, ровесниця Катерини, але більш доглянута. — Йди сюди! Тут сваха твоя приїхала. І, мабуть, ні про що не знає … — А що я повинна знати? — розгубилася Катерина.
Її обличчя було таким розгубленим, що родичі зрозуміли: вона дійсно нічого не знає! — Сідай, Катя, — сваття поплескала по дивану поруч з собою. Вітя, зроби нам чаю і ще чого-небудь, міцніше. Через годину Катерина буквально задихалася від сліз. Її донечка, її Любочка багато років її обма нювала. І в інституті ніколи не вчилася. Виїхавши в інше місто, Любочка пустилася розважатися: накупила собі модного одягу, зняла квартиру, стала ходити по дискотеках. На одній з дискотек вона і познайомилася з Віктором. Дівчина молодій людині відразу сподобалася, незважаючи на її розгульну поведінку. Коли Любочка завагітніла, Віктор понадіявся, що вона одумається і заспокоїться. Але не тут-то було! Через місяць після пологів Люба оголосила, що втомилася від пелюшок і сорочечок і зникла. — Ми не бачили цих грошейЛюба сказала, що її мати пропиває всю свою зарплату. Ми її спочатку шкодували і розуміли, чому дівчинка почала так себе вести. Вона говорила, що працює в інтернеті, тому звідки у неї з’являлися гроші — ми не цікавилися. Тим більше, коли Віктор до вас приїжджав знайомитися, він потім розповідав, що у вас в квартирі дуже бідна обстановка, а ти сама, Катюша, виглядаєш сильно пошарпаною, вже вибач. — Так я працювала на трьох роботах! Перебивалася з крупи на хліб! Звідки мені квітучий вигляд мати? І все заради дочки! А вона … мої гроші, виявляється, прогулювала … і Варюша … що з нею? — Все добре!
Вона цілком здорова і життєрадісна дитина, незважаючи на відсутність матері! Катерина зі свахою ще довго сиділи у вітальні і ділилися наболілим. Віктор пішов укладати Вареньку спати. На наступний день він відвіз Катерину на обстеження, де їй рекомендували відпочинок в санаторії. -Так де ж у мене гроші на цей відпочинок-то? — зітхала Катерина. — Усі гроші, як і сили, дочка викачала. — А давай разом поїдемо! — запропонувала їй сваха. — Ми все оплатимо! І Варюшку візьмемо!— Та ви що! Якось незручно! — замахала руками Катерина. — Та припини! Для нас це не такі вже й великі гроші! А тобі он відпочинок потрібен і спілкування з онукою! Катерина з’їздила додому і звільнилася з усіх своїх робіт. Потім разом зі свахою і онукою поїхала в один з обласних санаторіїв. На четвертий день відпочинку їй зателефонувала Любочка. — Мамочко, прости будь ласка, що смикаю, але сьогодні треба вносити оплату за реабілітацію Вареньки. — Ти знаєш, доню, у мене немає грошей! Я звільнилася з усіх робіт і тепер живу на одну пенсію! — Мамуся! Ну як так? Тобі не шкода свою єдину внучку? Ти ж знаєш, що нам з Віктором не потягнути одним її лікування. — Саме тому Варюша зараз зі мною і з іншого її бабусею відпочиває в санаторії. А ти … не дзвони мені більше !!!