Якщо всі дівчатка завжди тягнулися до мами, то у мене було інакше. Я дуже любила батька, він був для мене найголовнішою людиною. А ось з мамою відносини ніяк не складалися. Мати мене ніколи не хвалила, вона часто мене би ла і kричала. У дитинстві могла на кілька годин поставити в кут, а в дорослому віці могла вд арити по об личчю. Коли батько це помічав, то завжди kричав на неї і за мене заступався. Потім мати при батькові поводилася стримано, але холодно, а як тільки він йшов на роботу, то вона знову бралася за старе. Я дивилася на своїх подруг, які дуже люблять мам і просто не розуміла їх.
Коли я закінчувала школу, то мені повідомили ст рашну новину-тата не ста ло. Се рце не витримало , не встиг він побачити мій випускний. Після школи я вступила до університету.Там я і зустріла свого хлопця, який зробив мені пропозицію. Але коли мама дізналася, що ми з Кирилом зустрічаємося, то стала мене по-різному обзивати, говорити, що я занепала жінка. Кирило познайомив мене зі своїми батьками. Мені було так стр ашно, але вони прийняли мене як рідну дочку. Я ніколи не відчувала стільки любові в одній родині, я відразу стала для них близькою людиною. Залишився останній етап — познайомити маму з Кирилом. Хлопець знав про моїх не легких відносинах з мамою, тому був готовий до багато чого. Але те, що мені сказала мати, не очікувала навіть я.
Я сказала, що так шкода, що батько не до жив до цього моменту. А мати мені відповіла: — Ну і яка різниця? Він все одно був тобі не рідним. А твій біолоrічний батько живий, десь п’є під парканом. Як дізнався, що я ваrітна, так і kинув. Тобі рік був, коли вітчим з’явився. Весь цей час я жила з думкою про те, що він і є Мій рідний тато. Але навіть після такої новини я його все одно люблю. А біолоrічного батька шукати навіть і не збираюся. На весілля моя мати так і не прийшла, сказала, що вона дуже зайнята. А я навіть і рада, а то вона могла б зіnсувати всі веселощі.