Марина завжди вважала, що дитина – це велика відповідальність. Перш ніж зважитись на цей крок, треба все зважити. Про материнство вона мріяла, але боялася квапити події. Усі подруги нар0- джували дітей, а вона лише заздрила цьому. Колеги у декрет йшли, поки Марина будувала свою кар’єру. -А ти чому не нар 0джуєш? – Запитували її співробітники. Чоловік, Роман, начебто не проти. А Марина все мріяла про те, який у них малюк буде, який ремонт у його кімнаті зроблять, а чоловік нічого не каже. Коли вона прямо запитала про це, він відповів:
“Можеш нар 0джувати”. Жодних обіцянок, ніякого ентузіазму, – обурено розповідала подругам Марина. Чоловік, звичайно, ніколи не відмовлявся, але Марина хотіла, щоб на дитину чекали обидва батьки. А виходить так, що жінки нар 0джують дітей, потім няньчаться з ними поодинці. А чоловіки живуть на втіху і нічим не допомагають. Марина чекала, коли Роман сам “попросить” дитину. А він, коли дружина нарешті зважиться на це. У результаті все залишалося на колишньому місці. Нещодавно Марина почала відчувати, що чоловік віддаляється від неї. Він часто затримувався на роботі, приходив близько півночі і спав у вітальні.
– Що з тобою? – Запитала Даша. – Я просто дуже втомився, – виправдовувався Роман. Невдовзі дружина дізналася, від чого “втомився” Рома. Виявляється, у нього з’явилася кох анка, яка від нього заваg ітніла. -Я ж завжди хотів дитину! Я тебе просив, а ти відтягувала! – кричав Роман. -Коли це було? – обурювалася Марина. – А дитячу для кого зробив? Машину сімейну кому купив? Та й працюю я у дві зміни для кого? Я розраховував, що ми матимемо велику родину. Дивна ти, Марино. Елементарних речей не розумієш, чекаєш чогось незрозуміло чого. Та якби ти нар 0 дила мені дитину, я б навіть на всі боки не дивився. Для мене завжди сім’я стояла на першому місці, але, мабуть, ніколи не було в нас сім’ї…