Дві мої найкращі подруги дуже різні жінки, сім’ї вони створили також дуже різні. Ірина висока, струнка красуня, дуже вихована та освічена. Однак її чоловік дозволяє собі критикувати свою дружину навіть у присутності сторонніх людей, що на мій погляд просто неприпустимо. Йому не подобається в ній буквально все, навіть те, як вона рухається та жестикулює, його дратує.
Особисто в моїх очах, Іра мало не втілення жіночності. Для мене досі загадка, чому вона з Єгором живе, якщо він до неї так ставиться. Але зараз зовсім не про це. Маю ще подругу Риту. Вона родом із села, освіта у неї лише дев’ять класів. Зовнішністю теж не надто вдалася, росту низького, загалом якась нескладна. З манерами у неї проблеми, іноді у суспільстві щось таке збовтне, а тобі замість неї хочеться під землю провалитися.
Але вона людина добра і душевна, тому я з нею спілкуюся. Її чоловік до неї ставиться як до королеви просто, ви б бачили. Він від неї в захваті, мало не на руках носить. У чому мораль моєї історії? Справа в людині, а не в перевагах та недоліках. Краса в очах того, хто дивиться.