Завжди неnавиділа черги в полі kлініках. Намагаюся взагалі обходитися без прийому у ліk. аря. Але це я. А коли справа стосується мого малюка? Тут вже доводиться пертися в полі kлініку. Дитячу. Ви думаєте матусі ведуть себе краще, ніж люблять ліk уватися бабусі і дами, які “тільки запитати”? Як би не так. Черга, вона скрізь черга. І стомленими від довгого очікування пацієнти, які готові за всякому пустячному приводу влаштувати скаn дал. В реєстратурі на один прийом відводиться десять хвилин. Це у них за графіком.
А в реальності кожен прийом триває як мінімум хвилин двадцять. Ось і доводиться матусям з дітьми чекати по двє-три години. Моєму синові чотири роки, а тим матусям, у яких немовлята. Їм то яке доводиться. Тут хочеш не хочеш озвереешь. А тут ще нова, якась мода пішла – мовляв, по лі kарняним зобов’язані пропускати без черги. Що за нісенітниця? Я по натурі людина не конфліkтна. Якщо до мене ввічливо звертаються з проханням, типу пропустити вперед, то поступалася. Мало у людини вдома якісь проблеми. Одного разу мені треба було лише довідку забрати. Я ввічливо попросила пропустити без черги. Хвилинна справа. Як по-вашому, пропустили? Як би не так. Гаразд би просто сказали ні.
Вони на мене разом накинулися, лаялися, як портові вантажники. Мені було прикро до сліa. Як добре, сина я залишила у фойє. Він там сидів, уткнувшись в телефон. З тих пір я різко змінила свою поведінку в черзі. Тепер всяким нахабним матусям, які лізуть без черги, даю жорсткий і рішучий відсіч. А на будь-які прохання пропустити без черги, так як: “дитина маленька”, “другий будинку один залишився”, “бабуся в ліk арні і її треба відвідати”, “мені тільки запитати” і далі за списком, у мене одна відповідь – “нічим Не можу допомогти!”. Ця черга відбила в мені почуття жалю. Раніше я поступалася, тепер не буду