Ми з чоловіком жили дуже бідно, так як залишили рідне місто і переїхали в столицю, і перший час було дуже важко. У родині нашій працював тільки чоловік, я ж була в декретній відпустці і ясна річ, що у нас нічого не було. Надалі, чоловікові підвищили зарплату, він знайшов ще другу роботу, і далі наші стали налагоджуватися. У нас підростала дочка Ілона, вона була просто розумницею, ходила в школу, на гуртки, радувала нас всіх своїми результатами, і хто міг би подумати, що вона так зміниться. Як вона стала підлітком,
то перестала ходити в школу, почала фарбуватися і пізно приходити додому, постійно гуляла зі своїми друзями, не робила уроки. Коли їй казали, що треба вчитися, вона відповідала, що навчання їй взагалі ні до чого, адже коли вона виросте, то вийде заміж за багатого чоловіка і буде жити в своє задоволення. Ми приходили в жах, чуючи це все, незрозуміло звідки у неї були такі думки, ми хотіли її перевиховати, але нічого не виходило. У мого чоловіка на роботі був один проект і він повинен був виїхати в інше місто на місяць, йому потрібна була моя допомога, тому я вирішила поїхати разом з ним.
Все вже вирішили, але ми не знали, що робити з донькою, адже якщо ми її залишимо одну, вона може наробити дурниць. Ми довго думали, що робити і вирішили покликати бабусю з іншого міста. Вона з радістю приїхала, так як сумувала за внучкою, і ми після цього з чистою совістю поїхали. Коли ми повернулися назад ми не дізналися Дашу, вона сильно змінила своє ставлення до навчання, почала вчитися, ходити на секції і гуртки. Свекруха сказала, що вона розповіла всю правду про те, що її чекає п