Моя колега Наташа дивилася на мене благаючими очима: -Аліне, ну, будь ласка. Давай підемо погуляємо сьогодні. У кіно сходимо. Говорять, там купу нових фільмів показують. Ходімо? -Ну, Чому б і ні. Давай! Коли зміна добігла кінця, поїхали до торгового центру. Посиділи в кафе, де подають наші улюблені стейки. А потім і каву попили, яка виявилася неймовірно смачною. Потім сходили у кіно. І о 11-й вечора я замовила таксі до будинку. Доїхала, вийшла біля під’їзду. Дивлюся, на лавці хтось сидить. Подумала, що якийсь 6омж. Підійшла ближче та бачу – це мій родич із села. Сказав, що чекає мене вже четверту годину.
Мій телефон не відповідає, і йому потрібно десь переночувати. Я запросила його додому. Нічого приготовленого не було, а в мене вже не залишилося сил, тож заварила чаю, нарізала фрукти, зробила пару бутербродів та подала на стіл. Ну, а що робити з ночівлею. Ліжко у мене лише одне. Ніяких запасних матраців і близько не було. Розповіла про це родичу. У результаті постелила одну з ковдр на підлогу, дала сховатися під іншим. Так як квартира орендована, тримала я там тільки найнебажаніші речі. Вранці, коли я прокинулася, родича не було. Навіть не попрощався. За кілька годин зателефонувала мама:
-Ти Чого, зовсім знaxaбніла? Як можна було так прийняти близьку людину. Він тебе 4 години чекав, а ти його на підлогу уклала і навіть вечерею не нагодувала? -А як я мала вчинити об 11 годині вечора? До того ж він приїхав без попередження. Що було на кухні, те й подала. І взагалі, якщо він таким уже голодним був, то чому чекав на мене 4 години? Складно було в кафешку якусь сходити? Чи принести трохи продуктів із собою? Чи невже так складно було зняти готель чи якийсь хостел? Адже приїхав лише на одну ніч! А якби я не прийшла додому? Так і заночував би на лавці?