Михайло ніколи не забуде того дня, коли мати пішла від них, залишивши його з батьком. Скільки він пам’ятав, батьки лаялися один з одним. І хоч Мишкові було шість, він уже тоді розумів, що батько ні в чому не винен. Мама ніби спеціально шукала привід, щоб причепитися. Вона могла влаштувати сварку на абсолютно порожньому місці. А потім вона прийшла і сказала, що йде до іншого.
Тоді Мишко зрозумів, що мама просто не любить ні його, ні батька. Того дня він плакав і благав маму не кидати його, але вона все одно пішла. Протягом багатьох років йому не вистачало материнського піклування. В університеті він познайомився з Веронікою. Якось, коли вони разом сиділи в кафе, вона задумливо сказала: -Я так тобі заздрю. -Чому? – здивувався Мишко. -У тебе є тато, який тебе кохає.
А у тебе є мама. -Це інше, мені завжди не вистачало батька. Мишко тоді задумався: «Ось чому діти змушені рости тільки з одним батьком?» Тоді Мишко для себе вирішив, що одружується тільки з тією дівчиною, яка з ним ідеально будє схожою, щоб прожити з нею до самої старості і разом виховати дітей. Мишкові вже тридцять, але він ніяк не може знайти даму свого серця.