Арина Степанівна у вихідний зібралася, щоб відвідати онука. Півроку тому через хворобу не стало її доньки, Мишко залишився без мами. Після траrедії Арина хотіла забрати онука до себе, але зять проти. Наблизившись до будинку, де жили зять із онуком, вона їх побачила на майданчику, прискорила крок, наблизившись, почула: – Скільки разів я тобі казав, що Марину треба називати мамою, га? Арина обурилася:
Дитина нещодавно втратила маму, навіщо ти їй завдаєш зайвого ст ресу? -Арино Степанівно, не лізьте не у свою справу, – огризнувся зять. Коли вони увійшли до квартири, там господарювала інша жінка. Побачивши Арину, вона насупилась.
Видно було, що їй не раді. Варто зауважити, що квартира, в якій вони зараз мешкають, раніше належала покійній доньці Арини Степанівни. Вона заповідала її Мишкові. Коли вони з Мишком залишилися самі, він почав просити бабусю, щоб вона забрала його звідси. Жінка зрозуміла, що хлопчика кривдять і не віддають їй лише через квартиру.