Нашій родині довелося кілька місяців прожити у рідних чоловіка, і після цього я ніяк не можу прийти до тями. Рідні чоловіки мешкають у селищі, досить далеко від нашого міста. Бачилася я з ними у своєму житті лише кілька разів. Відносини у нас були нормальні. Щоправда, був невеликий конфлікт із золовкою. Чесно кажучи, вона здалася мені агресивною та шкідливою. Взагалі до тісного спілкування з ріднею чоловіка я не прагнула. Мені не подобалося, що чоловік завжди ставить свою рідню на перше місце. Коли почалися ці жахливі події, один з братів чоловіка і сестра дзвонили нам з першого дня конфлікту і питали, чи не бажаємо ми перебратися до них.
Виїхати було дуже складно, але нам просто фантастично пощастило подолати всі перепони та дістатися пункту призначення. Ми приїхали до батьківського будинку чоловіка. Молодший брат чоловіка одружився напередодні нашого приїзду. Із дружиною до весілля зустрічався кілька років. Незвичайної краси дівчина. До цього приїзду здавалась мені досить адекватною. Як я помилялася … Декілька днів ми прожили спокійно.
А потім вона почала чіплятися до мене через дрібниці, влаштовувала істерику і замикалася в кімнаті. Також мені було пред’явлено, що я шумлю вночі, коли готую суміш дитині, і надто часто входжу та виходжу з кімнати вдень. Я намагалася якомога рідше стикатися з нею. Було почуття, що нас всі зневажають за те, що ми приїхали туди, що ми не маємо грошей, і ми не можемо заплатити братові чоловіка за проживання. Інші родичі чоловіка мене також розчарували. Золовка, на мій подив, виявилася єдиною, хто зберіг до нас людське ставлення. Ми були неймовірно щасливі, коли в нашому місті стало безпечніше, і ми змогли поїхати. Чоловік здивований поведінкою улюбленої рідні, але, схоже, все одно їм все пробачить. Мені ж не хочеться більше бачити рідню чоловіка.