Ми з сестрою виходили заміж практично одночасно. І обидві вирушили жити зі своїми свекрухами. Моя свекруха ненавиділа мене з першого дня нашого знайомства. А ось сестрі Галині пощастило. Вони жили у квартирі, яка належала матері чоловіка. Та все життя пропрацювала на керівній посаді, але на будинок це ніяк не поширювалося. Приходила вона додому, знімала суворий костюм, одягала халат – і ставала дбайливою бабусею. Сестра називала її “мамою”, а коли ми приходили до них у гості, то навіть я почувала себе як удома. Коли свекруха моєї сестри пішла на пенсію, вона вирішила переїхати на дачу, і поверталася до квартири лише тоді, коли наставали сильні морози.
Якось сестра вирішила зробити вдома косметичний ремонт, і коли повідомила про це свекруху, та сказала, мовляв, це ваш будинок, можете робити все, що захочете. Щодо мене, то я навіть диван не мала права пересунути. Більше того, свекруха стежила за кожним моїм кроком і кожною своєю дією показувала, що я мешкаю у її квартирі. Минулої зими Галина почала турбуватися: настали холоди, а свекруха не планувала повертатися до квартири. Сестра подумала, що свекруха на неї образилася, тож вирішила відвідати її на дачі. Приїжджає – а жінка там не одна: їй допомагає у господарстві якийсь чоловік. Свекруха трохи засоромилася, але потім запросила невістку на чай.
Поділилася своїми переживаннями щодо того, що син, можливо, не схвалить її вибору. Але Галина лише засміялася і сказала, що в неї прекрасний син, для якого щастя мами – найвища цінність у житті. Свекруха обійняла мою сестру, і попросила її повідомити чоловіка про те, що вона того дня дізналася. Галині дала обіцянку, що все буде гаразд. Так і сталося. Син порадувався за маму, а свекруха остаточно переписала квартиру на сина, і сказала моїй сестрі, що вона тепер повноправна господиня цієї трійки.