Я вийшла на пенсію, як тільки наро дився онук. У мене було ще багато сил та енергії. Я так довго чекала на поповнення в сім’ї сина. Щось у них із цим ніяк не виходило. Роки минали. Вони, звичайно, не молодшали, але раптом сталося диво. Я з таким нетерпінням чекала на появу дитини, що просто не могла стримати свої емоції. Я давала багато порад невістці, ділилася своїм досвідом і купувала все для малюка, але все це її нервувало і дратувало. Однак я намагалася не звертати на це увагу, щоб не провокувати сімейні конфлікти. Спочатку я рідко відвідувала дітей, щоб не заважати їм. Я розуміла, що їм необхідно звикнути до нового статусу та адаптуватися. Але незабаром почала відвідувати їх частіше.
Тим більше, онук був на штучному харчуванні, і невістка могла відлучатися у своїх справах. Вона часто зверталася до мене з проханнями, а я ніколи не відмовляла, адже це мені було тільки на радість. Невістка повністю мені довіряла сина. Я не тільки займалася його вихованням, а й прибирала, готувала, поки малюк спав. Завдяки моїй допомозі дружина сина вийшла з декрету, тому їхнє фінансове благополуччя помітно покращало. Звичайно, часом мені було важко, і теж хотілося відпочити, але коли я бачила їхні щасливі очі, то не могла відмовити. Але незабаром я почала помічати невдоволення з боку невістки. Онук підріс, вона дратувалась через мою часту присутність у їхньому будинkу.
Вона висловлювала мені претензії та просила не господарювати під час її відсутності. Але раніше її все влаштовувало … А потім вона взагалі заявила, що я заважаю їм, тому мені час зайнятися своїм життям. Мені було дуже прикро вислуховувати подібне на свою адресу. Адже я весь вільний час присвячувала дитині, доглядала її з пелюшок, а тепер виявилася зайвою. Я добре ставилася до невістки і терпіла всі її вибрики, але зараз навіть бачити її не хочеться. Я вважаю, що не заслужила такого ставлення до себе. Як реагувати на її слова? Відсторонитися і не нав’язуватися ? А як же мій онук?