Багато років тому начальник мені подарував сервіз із павичами. Посуд дуже гарний, я відразу сховала його в шафу, щоб діти випадково не зламали. У роки дефіциту так було заведено. Так робили буквально усі. Усі люди хороші речи ховали, щоби демонструвати лише при гостях. Щоб у гостей склалося гарне враження про добробут сім’ї. Сервіз так і лежав у шафі, навіть коли ці часи минули.
Зараз вік споживання, все, що захочеш, легко можна дістати в магазині у будь-якій кількості. Нещодавно я захворіла, чоловік заварив для мене липовий чай. Він заварив його в чашці з сервізу з павичами. Спочатку я дуже розлютилася, що він його дістав. Було бажання відчитати його, але я себе вчасно зупинила і задумалася. А який сенс зберігати все гарне у шафі?
Життя одне, зараз є можливість легко дістати все, потрібно насолоджуватися тим, що маємо. Думаю, що багато хто ще живе за старою звичкою і ховає все хороше для якихось особливих днів. Це робиться просто на автоматі, а не тому, що є якісь розумні причини. Нещодавно я намагалася донести це своїй подрузі, у якої все ще припадає пилом у сервізі всяка всячина, але вона ні в яку не погоджується з моєю позицією.