Трохи більше 15 років тому мій син вступив до універу і переїхав до гуртожитку при ньому. Я залишилася сама, бо жили ми вдвох із сином. Тоді так співпало, що з Італії повернулася моя подруга на кілька тижнів, і вона запропонувала мені поїхати з нею, підзаробити грошенят, поки син вчиться, щоб не даремно час гаяти, сидячи вдома. Ну, я подумала і дійшла висновку, що вона має рацію. 15 з гаком років я працювала на чужині, доглядала стару жинку, все зароблене відсилала синові, а він користувався ними, як хотів. За кілька років син купив квартиру на подаровані мною гроші. Ми спочатку подумали, що я переїду до цієї квартири, а вони з майбутньою дружиною житимуть у нашому будинку, але плани потім змінилися.
Син одружився, але вони з дружиною тільки-но розписалися, а торжество влаштовувати вирішили наприкінці травня. Так як 24 травня був і мій ювілей, а конкретніше мені виповнювалося 55, я вирішила піти на пенсію, так би мовити, адже і моєї синьйори тоді не стало, і нову роботу я шукати не стала. Загалом я прилетіла додому, але мене прийняли зовсім не так, як я очікувала. Дізнавшись, що я приїхала назовсім, син з невісткою змінилися в обличчях, наче їхній найгірший кошмар справдився. Син постійно працював, невістка готувалася до весілля, а я їй допомагала. Так як у сватів зайвих грошей не було, я взяла на себе більшу частину витрат фінансів на весілля, я навіть сукню нареченої купила невістці. Тільки протягом усього цього часу, як я повернулася, невістка мене ніби уникала. Вона спілкувалася зі мною неохоче, частіше ігнорувала, а одного разу я почула те, на що не чекала найбільше.
Свати були у нас у гостях. Зазначу, що ми жили тоді в купленій квартирі, яку спочатку купили мені. Загалом, я пішла на кухню по воду і випадково підслухала розмову невістки з мамою. Вони з незадоволеними обличами говорили про те, що я повернулася, і мати під час розмови сказала доньці: – Не поспішайте той старий будинок знести. Може, вдасться її туди переселити… Я мало не дала їм ляпаса через таке нахабство. Треба ж, я 15 років працювала на чужині, щоби мене виселяли з власного будинку…