Була в мене дівчина в університеті. Це було моє перше кохання. Я тоді не надто критично думав, просто rормони в голову вдарили. Наташа була дуже гарною, але не відрізнялася сталістю характеру та посидючістю. В університеті навчалася дуже погано, а ще любила крутитися в не надто хороших компаніях. Я їй усе дозволяв, бо в тому віці був ще трохи наївний. Ми зустрічалися із нею три роки. Вона мене в цілому влаштовувала щоправда, деякі речі змушували хвилюватись.
Наприклад, Наталя дуже любила гуляти клубами, часто вона приходила додому дуже пізно, іноді навіть траплялися всякі підозрілі історії з її участю. Деякі хлопці казали, що вона мені зраджує, але я не вірив. На останніх курсах я наважився познайомити її з батьками. І батьки зустріли її досить гостинно, але коли вечір закінчився, мама мені категорично повідомила, що вона не підходить мені і нашій родині.
Мені було неприємно таке чути. При цьому я вислухав терпляче всі аргументи батьків і зрозумів, що вони мають сенс. Я завжди вважав, що у моїх батьків життєвого досвіду значно більше і в деяких питаннях вони знаються значно краще, тому вирішив послухатися і розлучитися. Нещодавно я зустрів Наташу у місті. Я ледве її впізнав, останніми роками вона безпробудно пила і зовнішністю значно змінилася. Подивившись на цю людину, я зрозумів, що колись батьки уберегли мене від великої помилки.