Я працюю у кафе адміністратором. Пару разів на тиждень у нас зміна закінчується о 3-4 годині ранку. У цей час на вулицях дуже порожньо, жодні автобуси не ходять. Добре, що хоч служба таксі працює цілодобово. Я звикла замовляти таксі в одній компанії. Мене завжди довозили до хати веселі та добрі чоловіки. Ми не так багато розмовляємо, бо я дуже втомлена. Але цього разу до мене приїхав якийсь незнайомий мені таксист. Може, він новенький, але мені він здавався якимсь дивним, я навіть злякалася.
Його голоса я практично не чула. Він тихо привітався, і ми поїхали. Таксист був темноволосий з довгою бородою. Він постійно дивитися на екран свого телефону, від цього мені ставало ще страшніше. Я сама живу в такому спальному районі, що у нас усі будинки схожі на якийсь лабіринт. У деяких проходах небезпечно. Ось нещодавно мені подружка Фая розповіла новину, що в одній із таких вузьких вуличок якийсь неадекватний чоловік хотів пограбувати жінку і не лише пограбувати… Добре, що він був дуже нетверезий, тож звалився з ніг, а жінка змогла врятуватися, навіть свою сумочку забрала. І все це у нас на районі.
Після такого, звичайно ж, страшно буває вийти на вулицю, тим більше вранці, коли дуже пусто і ніхто на допомогу точно не прийде. Так от таксист звернув саме на такі вулички, хоч і навігатор показував йому звичну для мене центральну дорогу. У машині була тиша, я чула тільки те, як шалено б’ється моє серце. Може я дещо перелякалася від оповідань Фаї, але в результаті таксист нормально мене довіз до будинку навіть на 10 хвилин раніше, ніж це виходило у мене зазвичай. Але зараз я про всяк випадок намагаюся записувати номер машини і відправляти повідомленням Фаї, щоб хоч хтось знав, у якій саме машині я перебуваю.