Я повністю підтримую ідею про те, що чоловік і дружина мають бути один для одного опорою та підтримкою. Але те, що відбувається зараз у моїй родині, переходить усі межі. Рік тому Микола втратив роботу. Раніше він працював на заводі керуючим. Мені навіть здавалося, що він любить свою роботу. Але тепер Коля каже, що роботу довгі роки ненавидів, тому зараз має намір насолодитись свободою.
На нову роботу він влаштовуватись зовсім не поспішає. Я багато разів на цю тему з ним говорила, намагалася на нього вплинути, але він стоїть на своєму. А мені зовсім не подобається те, що я здобувач у сім’ї і те, що я утримую дорослого мужика. До того ж, ми не молодіємо. Нам давно за 40. Дітей ми не маємо. Варто було б подумати про те, як ми житимемо у старості, треба б накопичити трохи грошей, щоб нічого не потребувати.
І як можна накопичити гроші, коли в сім’ї працюю лише я? Я намагалася звертатися до родичів по допомогу, щоб вони трохи на нього вплинули. Але його родичі підтримують його позицію. Мовляв, він багато років працював, а тепер утомився, може трохи й відпочити. Найсумніше те, що в моєму віці я вже не можу від нього піти, адже створити нові відносини, коли тобі за 40, досить важко. Жити одній на старості зовсім не хочеться.