Я, як людина, подруги якої вже давно вийшли заміж, чула історії, про злих свекрух, які поводяться агресивно по відношенню до їхніх невісток, тому, коли я йшла знайомитися зі своєю майбутньою свекрухою, я поводилася максимально обережно. Але виявилося, мені обережність була і не потрібна, адже мати мого нареченого виявилася дуже доброю жінкою, особливо стосовно мене. Ми з нею попили чаю, поговорили про всяке, про життєві позиції, і вона виявилася мені досить спорідненою душею, я б з нею потоваришувала навіть якби мене з її сином не пов’язували узи шлюбу.
Після весілля ми з чоловіком мали переїхати жити зі свекрухою, і якщо мені раніше здавалося це поганою ідеєю, то зараз я була тільки за, та й будинок у них був великий, навіть із дитиною б тісно не було. Ось тільки була одна дивина, яка хоч і не заважала мені жити, але дуже діяла на нерви, а саме – стосунки свекрухи до мого чоловіка. Те, що він – її рідний син, не заважало їй постійно чіплятися до нього, до його вчинків та поведінки. То чоловік недостатньо старанно працює, то він надто лінується, то гроші на дрібниці витрачає… і все в цьому дусі.
Те, про що мене попереджали мої подруги, стало дійсністю, але тільки для мого чоловіка, а не для мене. Я пробувала поговорити зі свекрухою, сказати, що їй варто бути м’якшою з сином, все ж таки, людина тільки створила сім’ю, їй потрібна підтримка на цьому етапі. Свекруха лише сказала, що її син несерйозно ставитиметься до шлюбу, і вона це змінить. А мій чоловік мені потім розповів, що таке ставлення матері до нього – звичайна справа ще з дитинства, і він сам нічого не може вдіяти з цим.