Мій батько зі своїм братом вороrують багато років, це все почалося ще до мого народження. Коли вони іноді випадково стикаються на сімейних зборах, обов’язково трапляється якийсь неприємний сkандал. Тож родичі не знають, як їх одночасно запрошувати. Зазвичай усе починається з жа хливих жартів, а потім виливається в гучний конфліkт із нецензурною лайкою. Повна історія конфліkту мені стала відомою нещодавно. Виявляється, все розгорнулося на ґрунті спадщини. Коротше кажучи, і дядько, і мій батько вважають, що спадок нечесно поділили.
Батьки заповіли будинок у селі батькові, а квартиру у місті дядьку. Конфліkт спалахнув через те, що мій батько хотів квартиру, а дядько будинок, а вийшло навпаки. І замість того, щоб банально помінятися, вони не знайшли спільної мови, стали ображати один одного, а потім і на образи ображатися. Я коли дізнався суть, завис на кілька хвилин. -Мамо, вони що дурні, чи що? – Чоловіки такі … – сумно зітхнула вона. Ми вирішили з моєю двоюрідною сестрою, що час з цим ідіотизмом кінчати.
Написали дядькові лист від імені мого батька, а батькові від імені дядька, що, мовляв, “згоден на мир, відмовлюся від своєї спадщини на користь тебе, якщо ти зробиш те саме”. Знаєте, що кумедно? Цей примітивний план спрацював! У кожного тепер потрібний йому “шматок пирога”. І вони помирились! Ми коли із сестрою бачимо, як вони нормально розмовляють, ледве стримуємо регіт. Чекаємо, коли розкриється наша авантюра.