Але на другому курсі моя єдина дочка закохалася. Мені було дуже цікаво подивитися, хто ж підкорив її серце. Але Інна вирішила нас перезнайомити лише через півроку стосунків. Юрій мені дуже сподобався. По його погляду було ясно, що він дуже закоханий у мою дочку. Схвалення з мого боку було отримано. А ось із батьками нареченого знайомство відбулося значно пізніше, через три роки, коли розмова пішла про весілля.
Все через те, що батьки хлопця мешкають в області та їхати туди далеко. Але перед весіллям вони таки зважилися на поїздку. Проводила доньку я радісною, а зустрічала не дуже. -Мамо, я передумала виходити заміж за Юру. Такій заяві я була здивована. -Чому? Ви так любите один одного! І тут дочка розповіла, як батько Юри з неї знущався під час знайомства, жартував неприємні жарти, ніби перевіряючи терпіння.
Відчуваю, що з такою родиною не уживусь. Але найбільше мене засмутило те, що Юрко ніяк мене не захистив, просто сидів і слухав образи на мою адресу. Я не почала якось намагатися вплинути на рішення доньки. Зрештою, це її життя, що я можу вдіяти, якщо вона не бачить майбутнього з цією людиною? Це її вибір. Хоча Юрко мені подобався…