Я вчителькою молодших класів уже майже двадцять років працюю. І я через багато пройшла, найрізноманітніших дітей виховала. Зараз я працюю з п’ятикласниками, нещодавно надала їм твір написати на вільну тему. Я рідко плакала за період своєї практики, але твір мого учня Сашка не можна було читати без сліз. Починалося воно так: “Яkби я був Богом, цей світ був би трохи іншим”. ”Я не хочу заперечувати рішення Бога, мені просто здається, що він не завжди за всім встигає.
Яkби я був Богом, а мама каже, що Бог може все, я б собі супер-силу створив, щоб усе встигати, бо бачу, що моєму другові Васі сумно без мами. Хвороба забрала її. Яkби я був Богом, у всіх дітей були б мами, і ніхто б не хворів. Яkби я був Богом, ніде у світі не було б воєн, щоб усі тата були вдома. Я подарував би нашій сусідці знизу дитинку, вони дуже її хочуть. Напевно, я б ще зробив так, щоб люди були добрішими.
Мені зовсім не подобається, що у нас у класі знущаються з Соні. А ще вчора на зупинці одна дівчина штовхнула старого дідуся. Той упав у багнюку. Я допоміг йому встати, але він все-таки дуже засмутився. Я не хочу брати на себе занадто багато, але я просто не розумію, чому наш світ такий, коли є Бог?”