Нахабний син kолишнього директора хоті в вл аштуватися у “тепле містечко”, але директор заводу провчив його так, що він у житті не забуде.

— Здрастуйте, — з’явився на порозі директора молодий хлопець. — Доброго дня! А хто вас пропустив? — Запитав директор. — Секретарка. Вона знає мене. Я син директора. — Мабуть, kолишнього директора? — Так, колишнього, але директора. Мені тут вже знають. Тож і пропустили. — А хто ви? — Я ж сказав. Син директора. — Я вже зрозумів. Але ким ти на заводі? Начальник, майстер, учень, хто?

– Хотілося б бути начальником. Я учень слюсаря, поки що. – Див но, що син директора на такій посаді працював. — І я так думаю. Просто мій тато був старої закваски, важливий. Я вже два роки тут працюю. Багато чого скуштував. Був учнем і токаря, і свердлувальника. Тільки ніде мені не сподобалось. Чи не моє це було. Ось і я прийшов до вас із пропозицією влаштувати мене на тепле місце.

Advertisment

— Ти думаєш, що я не принциповий? Твій рідний батько не призначив тебе начальником, отже, тут щось не так. Яка у тебе освіта? — Я закінчив десятий клас. — І все? Хлопче, тобі краще знайти собі роботу поза заводом. – Ні. Я знаю, ви колись починали, як майстер у батька. І я можу так роз почати. — Так, я починав у твого батька. Але навіщо тобі цей завод? — Просто, я тут у безпеці.

Звідси до армії не забирають, працівники дуже потрібні. Ось і я щосили намагаюся триматися тут довше. — Ах, ось у чому річ. Хлопче, ти, звичайно, наполегливий, але для цієї посади тобі потрібно мати потрібну освіту та кваліфікацію. — Так, знаю, тому прийшов до вас, щоб ви призначили мені на цю посаду. Так ні в кого не виникнуть запитаня.

— Так, бачу ти на всі дрібниці звернув увагу. Але я не впевнений, що ти впораєшся з посадою. Все завалиш. — Та ні. Я просто підписуватиму ці, як їх там… — Наряди? — Так точно. – Цікаво. Значить, ви шукаєте тепле місце, але у вас немає освіти, ви хочете високої зарnлати, але тільки наряди підписувати? — Все правильно. Саме таку роботу хочу. — Чудово. Я за годину вже переведу вас у найтепліше місце нашого заводу.

— Круто! — Зрадів хлопець, — майстром? — Ні, вантажником. Там, де нестерпна спека, де вантажі найважчі на заводі, де після зміни не відчуваєш ніг. Там я починав і ти туди підеш. — Ні, не хочу… Не треба, гаразд. Я продовжу працювати учнем слюсаря. — Ні дорогій. Ви ж син мого вчителя. Я особисто простежу за якістю вашої роботи. І не дай Боже я помічу, що ти филонишь. Відразу ж вилетиш із заводу до армії. Наказ про переведення хлопця був готовий уже за годину.

Advertisements
Advertisements