Рішення забрати маму із села було спонтанним. Я довго не думала. Просто після останньої поїздки до неї я помітила, що сама вона вже не справляється з господарством та попросила зібрати речі. Мама начебто зра діла моїй пропозиції, повільно, але зібрала два пакети речей. В основному там був одяг: халати її, шарфи, теплі шкарпетки, колготки.
Усього за день ми організували переселення. Згодом я зрозуміла, що це було трохи поспішним рішенням. Мені було незвично, що в мене в будинку живе ще хтось. Я років із 18 живу окремо, а поява мами, якій потрібен догляд, сильно змінила уклад моїх буднів. Спершу я навіть злякалася цього. Поки мама жила в далині, я і не помічала, як сильно вона постаріла.
Вона завжди була самостійною, тепер багато в чому вона поводилася як маленька дитина. Вона повільно ходить, високо піднімає ноги, коли переступає поріг, їсть мало і повільно, ретельно все пережовуючи. Я зрозуміла, що люблю її дуже навіть такою. Вона дбала про мене, коли я була безпорадною, а тепер моя черга повернути їй борг. Деякі речі довелося пожер твувати, коли мама стала зі мною жити, але це не так важливо. Я якось переживу без гулянок з подругами.