Це реальна історія, яка досить відома у нашому місті. Колись тут жила одна людина, яка була дуже баrата. Він сам заснував свою справу, працював не покладаючи рук, багато заробив за своє життя, всі свої гроші збирав у своїй схованці. Якоїсь миті він вирішив, що, коли його не стане, все його майно має разом з ним піти під землю.
Він поставив перед дружиною умову, що вона зобов’язана після його смер ті все його майно закопати разом із ним. Він хотів, щоб і в труні всі його кошти були поруч із ним. Щодня він їй нагадував про це і вимагав обіцяти, що вона це виконає. Дружина дала цю обіцянку. Протягом кількох років щодня він нагадував їй про обіцянку. Так сталося, що за кілька років його не стало.
І ось у розпал nохоронної процесії, коли труну з покійником зібралися опустити в заздалегідь вириту яму, дружина подала жест, швидkо сунула невелику коробку в труну. Пізніше подруга дружини стола питати. — Невже ти всерйоз вирішила виконати його прохання? Це ж такий абсурд! На тому світі йому не знадобляться гроші. -Катю, я чесна людина, яка виконує свої обіцянки. Я всі гроші поклала собі на рахунок, а потім виписала чек на всю су му. У коробці був чек. Тепер усі кошти поруч із ним.