Я корінна жителька міста, і раніше я цим хвалилася, мовляв, звикла змалку жити в кращих умовах. Раніше в мене чомусь була помилкова думка, що всі люди з сіл – це якась брудна відстала від технологічного прогресу біомаса, якій навіть не зрозуміти нас, городян, набагато вищих за них по статусу. Тільки зараз я розумію, наскільки засліплена я була світлом мегаполісу, всім цим підробленим містом, який виявився пустишкою.
Шлях, який я пройшла, щоб прийти до цього, був довгим та складним. А все почалося з одного хлопця, у якого я заkохалася ще в універі. Він мені здався дуже гарним, та й характером він був добряком, таємно доглядав мене, звертав багато уваги, а мені більше і не треба було, щоб у когось заkохатися. Він мені часто розповідав, що він сам і вся його сім’я з села, але я намагалася не звертати уваги на цей факт, адже я була по вуха заkохана в нього. З того моменту минуло кілька років, і ми з ним вже планували одружитися.
Весілля не було можливим без згоди батьків обох сторін, а свекруха моя, як уже відомо, жила в селі. Побувавши в селі вперше в житті, я відчула, яке це спокійне і щире місце, де всі люди набагато «живіші» за городян, які нічого з себе не представляють. Після цього я сильно змінила свою думку щодо села і полюбила його більше за місто, здається…