Цілих двадцять п’ять років Гена принижував Олю як міг, а та все терпіла. У результаті він таки покликав її до РАГСу, і лише на весіллі відкрив їй всю правду.

Колись Гена почув фразу – “Жінка має слухатися чоловіка”. Вона йому дуже сподобалася, і надалі він дотримувався цієї директиви. До армії він зустрічався з Машею. Поводився по відношенню до своєї дівчини строго відповідно до улюбленої фрази. Маша проводжаючи його до армії погодилася дочекатися його. Але вже за півроку вискочила заміж за іншого. Постраждавши кілька місяців, Гена вирішив: “Знайду краще!” Демобілізувавшись, на весіллі друга, Гена познайомився з Оленою. Закохався. Покликав заміж. Олена з радістю прийняла пропозицію. Після весілля, поживши трохи разом, молоді роз ійшлися. Як з’ясувалося, Олена не тільки не визнавала улюблену директиву чоловіка, ні з точністю навпаки, намагалася командувати їм.

На ро злучення подала дружина, не витримавши безпідставних претезань чоловіка. І знову Гена переживав. Аж півроку. Потім зустрів Наталю. Та була на п’ять років старша, роз лучена, виховувала доньку сама. Гена хотів велику родину і дуже зрадів, коли Наталя повідомила, що вагітна. Відразу ж повів жінку до РАГСу. Але, як згодом з’ясувалося, Наталя помилилася. Або спеціально обдурила. Не суть. Гену це не хвилювало. Так вони прожили п’ять років. А потім він на роботі познайомився з новенькою. Олей. Молода, товариська красуня. Гена закохався в неї вже вкотре. У них ро зпочався роман, чутки про який дійшли до Наталії. Та без шуму-скандалу мовчки зібрала речі та пішла. А Гена з Олею стали жити разом.

Advertisment

Чоловік роз лучився з Наталею. Але одружуватися з Олею не став. Протягом трьох років жінка народила йому хлопчика та дівчинку. До Олі чоловік звертався навмисне грубо, з зневагою. До того ж на людях. А якщо “наливав очі”, то взагалі знущався з неї. Так вони прожили 25 років. Ось тоди Гена покликав її в РАГС. На весіллі, яке відзначали у кафе, оркестр виконав пісню, яку Гена раніше не чув, і щось кольнуло у нього в грудях. Він попросив музикантів ще раз виконати ту ж пісню, потім повернувся до Олі, став перед нею навколішки, обійняв її ноги і сказав: – Пробач дурня, кохана! – І роз лакався. А Оля гладила його по голові і говорила щось втішаючи його.

Advertisements
Advertisements