Після шлюбу ми із чоловіком стали жити з його батьками. Вони мають простору двокімнатну квартиру. Я дуже хотіла б, щоб ми винаймали окреме житло, але зараз немає матеріальної можливості. Зі свекрухою стосунки у мене нейтральні. Не можу сказати, що вона від мене в захваті, але конфліктів між нами немає. У наші стосунки із чоловіком вона практично не втручається. Моя свекруха тісно спілкується із сусідкою знизу. Ніна Петрівна має дочку, нашу ровесницю. Останнім часом вона набула звички часто у нас ошиватися. Згодом я помітила, що вона відверто будує очі моєму чоловікові. Я не могла її прямо послати на всі чотири сторони, бо ні чоловік, ні свекруха нічого зайвого в поведінці Світлани не бачили.
У цьому будинку моя позиція у меншості. Не хотілося створювати конфліктів. Я вирішила вирішити питання жорстоко, але хитро. Зазвичай Світлана приходила надвечір, коли чоловік приходив з роботи. Свекруха пропонувала їй чай, і вона з цією чашкою сиділа у нас кілька годин, хихотіла на вислови мого чоловіка і всіляко привертала його увагу. Останнім часом і руки почала розпускати. Одного вечора я відправила чоловіка і свекруху до мами на дачу, щоб забрати звідти закрутки. Світлана не підвела, прийшла вчасно. -А де Тамара Василівна та Ігор? -Вийшли до магазину, скоро повернуться. Ти проходь! Я пропустила її всередину і запропонувала чай. Вона не стала зраджувати традиціям і погодилася. Я була в захваті, що все йде за планом. Вже за хвилин десять Світлана змінилася в обличчі і попрямувала до туалету. Тут я говорю:
Ой, Світлано, я забула, мені треба сусідці зверху повернути каструлю. Я миттю. Я швидко вислизнула за двері і зачинила її вдома на ключ. Уявляю її обличчя, коли вона зрозуміла, що в неї пронос, і що вона замкнена у квартирі без можливості потрапити до туалету. Двері в туалет я замкнула заздалегідь. До чаю ліки теж було додано заздалегідь. У під’їзді я пробула рівно півгодини, щоб вона встигла наробити справи собі в штани. Телефон залишила вдома, щоб вона не змогла мені зателефонувати. Ніколи не забуду вираз її обличчя, коли відчинила двері. Світлана була червона від злості та сорому. -Я більше до вас ніколи не прийду! – крикнула вона мені в обличчя і поспішила до себе. Я лише посміхнулася. А нічого чужих чоловіків відбивати!