Ми з Андрієм, одружившись, жили в його маленькій однокімнатній квартирі, подарованій батьками. Вирішили, що спочатку придбаємо квартиру більше, і лише потім нар 0димо дитину. Ми обидва працювали, заробляли добре, тільки іпотеку банки нам дати не побажали. Чому? Я так і не зрозуміла. І тут моя мати прийшла до нас на допомогу. Вона запропонувала оформити іпотеку на себе, а платити нам. Тим більше, іпотека для неї оформлялася на пільгових умовах. Ми з радістю погодились. Підібрали квартиру, мама оформила до kументи, а ми працювали та оплачували кредит. Ми з чоловіком “затягли тугіше ремені”, орали як прокляті та виплачували кредит.
Ми хотіли переоформити квартиру вже “в процесі”, але, як з’ясувалося, у такому разі відсоток буде вищим. Адже пільговий відсоток на іпотеку належав мамі, а не нам. Тому вирішили залишити все як є до закриття іпотеки. Настав день, кредит закритий, і тут мама викидає “фінт вухами”. – Я квартиру на вас переоформлювати не буду, – заявила вона нам. – Не сьогодні, завтра мене відправлять на пенсію. Хто мені допомагатиме? Ви? Слабко віриться. А так я квартиру здам і матиму непогану прибавку до пенсії.
І не хвилюйтеся ви так. Після мене, у будь-якому разі, квартира залишиться вам. А ви можете самі взяти іпотеку та купити собі іншу квартиру. Непогано вигадала, правда? Ми “ішачили”, економили на всьому на чому можна, і на чому неможливо, а тепер квартира дісталася мамі “на старість”. Ми звернулися за консультацією до юристів. Ті лише руками розводять. Вся афера проведена ідеально, за законом комар носа не підточить. Тож виграти справу у суді у нас немає жодних шансів. Ми із чоловіком в ауті. Ходимо, як курним мішком стукнуті. Прикидаємо і так, і так, але, як не крути, виходить, що ми змушені будемо взяти ще одну іпотеку. А з нар 0дженням дитини знову доведеться почекати. Ну що за мир! Навіть своїй матері вірити не можна?!